Микола Скорик: «Угода з ЄС - це безумовно в середній і довгостроковій перспективі плюс, а короткострокову перспективу треба якось пережити»

Чим сьогодні є асоціація з ЄС для України?
- Самі по собі ті договірні відносини, в які ми вступаємо з Європейським Союзом, діляться на дві частини. Це - політична угода, яку було підписано ще до президентських виборів прем'єр-міністром нашої країни паном Яценюком, і економічна угода про зону вільної торгівлі та економічну асоціацію, яку було підписано вже 27 червня президентом паном Порошенко.

Якщо говорити в цілому про те, що несе для нас ця угода, то, безумовно, я думаю, дуже мало знайдеться людей в країні, які зможуть аргументовано не погодитися з необхідністю імплементації в Україні європейських цінностей не тільки щодо демократії, але й щодо економічних сферах в частині залучення капіталів на фінансові ринки, залучення інвестицій в реальний сектор економіки, імплементації тих норм боротьби з корупцією, які існують в Європейському Союзі, прозорості державних закупівель і так далі. Дуже багато частин в цій угоді, але дуже важливе питання полягає в тому, що в контексті сучасних подій у відношенні до Російської Федерації про це не модно говорити, але від цього нікуди не дінешся - Російська Федерація так чи інакше залишається ключовим партнером у торговельних відносинах для України. І позиція Російської Федерації і тих країн, які приєдналися до Митного Союзу - погано це чи добре, - полягає в тому, що вони будуть захищати свій економічний простір від Європейського Союзу і фактично тепер вже від нас як від країни, яка до угод ЄС приєдналася.

Тому для нас, якщо говорити коротко, в середній і довгостроковій перспективі однозначно рух в Європу в частині угод це - плюс. А в короткостроковій перспективі найбільша проблема, що немає конкретних дій уряду і відповідних рядків в бюджеті в частині державної підтримки суб'єктів підприємницької діяльності у різних сферах діяльності. А це - ключовий момент, тому що для Європейського Союзу протекціонізм саме внутрішнього виробника - це один з ключових моментів їхній внутрішньої економічної політиці. Тому те, що наша держава на сьогоднішній день не передбачає конкретних кроків на демпфірування тих ризиків, які будуть від дій Російської Федерації, і від тих втрат, які ми понесемо, це колосальна проблема у світлі того, що це - втрата робочих місць, це зниження відповідних надходжень до бюджету і так далі.

Це турбує, хоча, повторюся, це безумовно в середній і довгостроковій перспективі плюс, а короткострокову перспективу треба якось пережити.

У контексті торговельних відносин з Росією, згідно з даними Держкомстату, за останні три роки так і відносини в плані торгівлі суттєво постраждали. У 2010 близько 40% становив сегмент торгівлі. В 2013 році - це вже 26,5 %. Тобто цей процес почався задовго до підписання Україною угоди з ЄС?

- З 16,3 мільярда експорту, якого ми можемо втратити в Російську Федерацію, лише 2,9 мільярда, за оцінками вчених, може бути переорієнтовано на Європейський Союз. А він насправді перебуває в досить складному становищі, фактично об'єднуючи на сьогоднішній день 28 країн з дуже різним рівнем економіки. Грецька криза це показала, і Німеччині і Франції вже дуже складно тягнути цей паровоз. З одного боку в ЄС зацікавлені в більш широкому ринку, з іншого боку тиснуть ті витрати, які несуть бюджети провідних європейських країн на ось цю підтримку різних галузей. Ці ж гроші не беруться з повітря. Вони беруться з бюджетів тих країн, які в Європейському Союзі більше заробляють. І на сьогоднішній день в Європейському Союзі наростає серйозне незадоволення цією політикою розширення, і останні вибори в Європарламент показують, що населення не задоволене цією політикою, населення вважає, що потрібно більш консервативно піклуватися про внутрішню економіку, ніж про сусідні держави.

Так, безумовно, ми дуже цікавий ринок з позиції того, що країна понад 40 мільйонів жителів - це для Європи дуже велика країна, але саме завдяки нашій величині нас і складно вивести на європейський ринок. Ми - не Естонія з мільйоном населення, не Латвія з Литвою. Ці країни за розміром можна порівняти з Одеською областю, тому ці країни легко вивести на європейський ринок, виходячи з обсягів їх економік. Відповідно, розраховувати на те, що до нас прийдуть дешеві дотації, не можна. В це важко віриться.

Найяскравіший приклад вигідоісті участі в ЄС демонструє Великобританія. Мені дуже подобається фраза Черчилля "В Англії немає ворогів і друзів, а є інтереси". Мені здається, членство Великобританії в Європейському Союзі - найяскравіше тому підтвердження, коли Британія не є ні членом Шенгену, ні членом Єврозони, зберігаючи фунт, який тримається на рівні багатьох років. При цьому, Британія має право користуватися всіма преференціями внутрішнього ринку Європейського Союзу. Ось це позиція! Але для цього треба бути Британією.

Поділитися: